Дошкільний навчальний заклад (ясла - садок) №4

 





Сторінка практичного психолога

 

Бесчасна Юлія Олексіївна

 

практичний психолог

 

      Освіта: Вища. Закінчила КДПУ ім. В.Винниченка у 2009 році за спеціальністю: Практичний психолог. Спеціалізація: Соціальний педагог.

      Стаж роботи: 13 років.

      Кваліфікаційна категорія: перша

 

      Мій блог: https://yuliyabeschasna.blogspot.com 

 

 

Заходи

щодо попередження насильства відносно дітей

на  2022/2023 навчальний рік

 

 

Зміст заходу

Виконавці

Термін

виконання

  1.  

Виявляти дітей, які зазнали жорстокого поводження, насильства в сім’ї або щодо яких існує загроза його вчинення

Практичний психолог, вихователі

Постійно

  1.  

Проводити відвідування вдома по перевірці фактів жорстокого поводження з дітьми, вчинення насильства відносно дітей в сім’ях або існування реальної загрози його вчинення

Практичний психолог, вихователі

Постійно

  1.  

Невідкладно інформувати управління освіти Кропивницької міської ради, управління молоді та спорту Кропивницької міської ради, управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького, Головне управління Національної поліції про випадки насильства відносно дітей в сім’ї або реальну загрозу його вчинення.

Практичний психолог

За потребою

  1.  

Сприяти влаштуванню дітей, які зазнали жорстокого поводження, насильства в сім’ї, до комунального закладу «Центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Кіровоградської обласної ради або до закладів охорони здоров’я

Практичний психолог

За потребою

  1.  

Вести облік дітей, які опинились у складних життєвих обставинах, у тому числі стосовно яких вчинено насильство у сім’ї або існує реальна загроза його вчинення.

Практичний психолог

Постійно

  1.  

Виявляти дітей, які залишилися без батьківського піклування

Практичний психолог, вихователі

За потребою

  1.  

Повідомляти Кропивницький міський центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді про сім’ї, де було вчинено насильство в родині з метою визначення потреби у наданні соціальних послуг за результатами спільного проведення початкової оцінки потреб дитини та її сім’ї

Практичний психолог

За потребою

  1.  

Проводити роз’яснювальну роботу з попередження жорстокого поводження з дітьми, насильства відносно дітей серед батьківської громади

Практичний психолог

Протягом року

  1.  

Забезпечити проведення бесід, правових, роз’яснювальних годин, лекцій, засідань за «круглим столом», тренінгів, вікторин, оформлення виставок, стендів тощо присвячених попередженню насильства в сім’ї, у тому числі спільних заходів із юристами, медиками та правоохоронцями, а саме: «Про жорстоке поводження з дітьми», «З питання додержання педагогічними працівниками вимог законодавства щодо забезпечення захисту дітей від будь-яких форм фізичного або психічного насильства», «Явище булінгу в закладах освіти: причини виникнення, ознаки та протидія», «Чим погане тілесне покарання дитини?» «Сімейні цінності – шлях до щастя родини», «Насилля в сім’ї. Як його уникнути», «Родина – секрети щастя», «Порушення в поведінці агресивних дітей», «Насильство в сім'ї – проблема сучасності», «Протидія булінгу», Правила безпеки «Дітям від 3 років важливо знати», «Якщо бити дитину, то вона з великою вірогідністю…»

Практичний психолог, вихователі

Протягом року

  1.  

Проводити інформаційно-просвітницькі заходи в рамках щорічної Всеукраїнської акції «16 днів проти насильства»

Практичний психолог

Листопад-грудень

 

 


 
 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рекомендації практичного психолога для батьків:
Дії задля поліпшення апетиту дитини

 

Не варто садовити дитину під час приймання їжі спиною до дверей, тому що таке розташування в просторі призводить до появи тривожності та зменшує апетит. Потреба в безпеці є базовою і від її задоволення залежить загальне са­мопочуття дитини і зокрема бажання їсти.

     Не можна об'єднувати за одним столом дошкільників, які зазвичай граються разом, щоб вони не відволікали один одного від процесу харчування.

     Слід увімкнути приємну тиху музику, яка подобається дітям. Це сприяє підви­щенню апетиту, задає певний ритм рухів.

      Варто стежити за температурним режимом. У приміщенні, де їдять дошкіль­ники, не має бути душно чи жарко, адже це різко знижує апетит.

     Не можна примушувати дитину сидіти за столом в очікуванні їжі — це її швидко втомлює та негативно позначається на процесі вживання їжі.

     Під час годування дошкільників слід уникати негативних емоцій та неприєм­них розмов між працівниками дитячого садка та з батьками.

     Не варто сварити дитину перед та під час прийому їжі, адже атмосфера впро­довж уживання їжі має бути спокійною та приємною.

     Не можна виправляти помилки дитини в грубій та різкій формі на кшталт: «Не чавкай!», «Як ти тримаєш виделку?!», «Не криши!» тощо. Це негативно відображається на апетиті дошкільника і його ставленні до процесу харчу­вання.

 

                          

Рекомендації практичного психолога для батьків:
Дії у разі відмови дитини від їжі

      Не можна змушувати дитину їсти або доїдати, тиснути на неї, навіювати почуття вини. Це формує негативне ставлення до процесу вживання їжі та до дорослого, який спонукає дитину доїдати.

     Не слід обіцяти дитині щось в обмін на повністю з'їдену страву на кшталт: «Якщо з'їси — куплю...», «їж, а то Марійка з'їсть», «Не будеш їсти, не підеш на прогулянку», оскільки це знижує цінність їжі та значущість процесу її вживання.

     Не варто вмовляти, залякувати дошкільника та відволікати його іграшками, читанням книг, іграми, для того щоб він з'їв порцію. Це призводить до порушення харчової поведінки.

     Не можна перегодовувати дитину, адже вона з'їдає стільки, скільки потребує її організм у певному віці.

      Слід зрозуміти причину поганого апетиту дитини або надто гострого реагування на їжу. Часто відмова їсти і погіршення апетиту залежать не від якості або смаку страв, а від інших чинників, серед яких нежить, погане відчуття запахів, некомфортні умови перебування, конфліктні чи стресові ситуацій.

      Варто проконсультуватися з педіатром, якщо дитина страждає на часті дис- бактеріози. Надмірну перебірливість в їжі може спричиняти неприємний досвід вживання страв чи продуктів, після яких у дитини з'являлися больові відчуття.

     Можна застосовувати прийом «активного слухання», якщо дитина відмовляється від їжі через втому або засмучення. У такому разі дорослий показує дитині, що розуміє її переживання, «чує» її. Слід запропонувати допомогу, озвучивши відчуття, стан дитини: «Ти стомився, тобі сьогодні складно, тому я тобі допоможу, давай погодую». Або можна відтермінувати прийом їжі: «Не хочеш їсти, тому що засмучений (розгніваний), — відпочинь (заспокойся, хай пройде образа), поїси пізніше». Результатом мудрої, стриманої поведінки дорослого стане те, що дитина передумає та почне їсти.

 

 

ІНДИВІДУАЛЬНА РОБОТА З ДІТЬМИ

 

 

ПІДГРУПОВА РОБОТА З ДІТЬМИ


 

ГРУПОВА РОБОТА З ДІТЬМИ


Карантин, який оголосили по всій Україні через новий коронавірус, значно ускладнив життя батькам. Оскільки дитсадки закрили, дітей треба розважати вдома. Гуляти на вулиці можна і треба, втім, краще уникати скупчень людей, як-от на дитячих майданчиках. Краще прогулюватись у дворі (якщо ви живете у приватному будинку),парками чи виїжджати у ліс за місто.

Під час перебування дітей в приміщенні я пропоную декілька варіантів розваг, якими можна зацікавити дітей:

1. Незвичні способи малювання

Відбитки пальців

Правила. Підготуйте такі речі:

  • шматочки мочалки;
  • фарби;
  • вода;
  • пензлик;
  • ручки, олівці або фломастери.

Спочатку нанесемо фарбу на мочалку пензликом. Тепер притиснемо до мочалки пальчик. Усе — на папері можна залишати кольоровий відбиток!

 

Малюнки мильними бульбашками

Правила. У мильний розчин (вода, мило, шампунь) додай акварельної фарби або харчового барвника. Колір обирайте на власний розсуд.

Візьміть соломинку і дуньте через неї в мильну воду, створюючи якнайбільше бульбашок.

 

А тепер – увага! Візьміть акварельний папір та легенько прикладіть його зверху до бульбашок. Дайте просохнути. Щоб зробити папір ще яскравішим, прикладайте його до бульбашок на воді різних кольорів.

 

Дмухавки

 

Правила. Зробити ляпку. Дмухати на ляпку фарби через соломинку в різних напрямках в залежності від задуму. Домалювати необхідне пальчиком, пензлем, жмаканим папером.

 

2. Ігри з книгами

Фантазер

Правила. Візьміть якусь дитячу книжку з картинками. Уважно розгляньте картинки разом із малюком і придумайте історію, не пов’язану з тією, про яку написана книга. Кілька разів виконайте це разом, а потім дитина і сама долучиться до вигадування.

Детектив

Правила. Інший варіант цієї гри, коли мама чи тато, не показуючи дитині картинку, розповідає, що на ній зображено і закриває книгу. А дитина повинна знайти цей малюнок, орієнтуючись за маминим описом. Потім помінятися ролями: описує дитина, шукаєте ви.

3. Розвиваючі ігри

Будуємо шалаш

Будиночки в дитинстві не будували тільки ледачі. Коли почнете споруджувати з дитиною будинок із табуреток, ковдр, подушок і коробок, самі того не помічаючи, повернетеся у дитинство! І обов’язково захочете спорудити свій особистий шалаш для читання і медитації.

Озвучка

Правила. Коли в телевізорі відключається звук, а на мультики, кіно або новини придумується власна озвучка. Дитина услід за дорослими перевтілюється на справжнього артиста!

Вгадай

Зав’яжіть малюкові очі шарфиком і давайте у руки по черзі різні предмети: м’яку іграшку, м’яч, тарілку, зернятка, книгу тощо. Завдання дитини – вгадати на дотик, що у нього в руках. Ускладнити гру можна, якщо вгадувати речі по запаху або, наприклад, за смаком.

Тіні

Загадково і заманливо показувати театр тіней на стінці при запаленій свічці (ліхтарик). Тут включається фантазія і творчість. Але не варто обмежуватися лише літаючими пташками або гавкаючими собаками із рук. Виріжте разом із дитиною з паперу силуети героїв відомих казок, і розіграйте їх за ролями.

 

Посадити і виростити рослину

Привчити дитину нести відповідальність і не забувати про догляд. Квітка – не пес чи кіт, тож сильно не заважатиме.

4. Проста наука

Міні-вулкан в домашніх умовах

Що вам потрібно:

  • cкляна баночка з кришкою, що закручується;
  • рослинна олія;
  • куркума;
  • глечик або прозора ємність.

Змішайте олію з куркумою – олія має змінити колір на жовтий. Тепер залийте олію в баночку по вінця, щоб у баночці не лишилося повітря. Проколіть у кришці дірку й опустіть баночку у воду. Олія легша від води і відразу почне підніматися з баночки нагору, а вода заповнюватиме баночку. У вас запрацює справжнісінький вулкан! Якщо додасте декілька камінців на дно посудини – матимете підводний вулкан.

Танець яйця

Як змусити яйце танцювати? Проведіть цей експеримент – і усе побачите самі!

Що вам потрібно:

1. Яйце (звичайне куряче яйце, не бите, з рівною поверхнею, класичної овальної форми).

2. Круглий піднос із рівним дном.

Покладіть яйце на піднос і намагайтеся плавно робити кругові рухи підносом щоразу швидше і швидше, тримаючи його горизонтально. Яйце на підносі також почне обертатися. У міру прискорення обертання яйце «підніметься» і стане обертатися на одному з кінців: тупому або гострому, зайнявши, звичайно, вертикальне положення.

Що відбувається? Відцентрова сила утримує яйце, подібно до того як розкручена дзига стоїть на площині, а нерозкручена лежить на боці.

Звичайно, цей експеримент потребує певного досвіду і вправності. Ні з першого, ні з другого і навіть із третього разу у вас, більш за все, нічого не вийде. Але варто тренуватися.

Секретне невидиме чорнило

Створення невидимого чорнила – дуже захопливий процес! Ви можете вдати секретного агента, бо маєте свої секретні коди і повідомлення, приховані від інших. Усе, що вам необхідно, – це деякі предмети домашнього вжитку і таємна сила лимонного соку.

Що вам потрібно:

  • Половина лимона;
  • Вода;
  • Ложка;
  • Миска;
  • Ватна паличка;
  • Білий папір;
  • Лампа.

Вичавіть трохи лимонного соку в миску і додайте декілька крапель води.Змішайте воду і лимонний сік ложкою.Умочіть  ватяну паличку в суміш і напишіть повідомлення на білому папері. Зачекайте, доки сік висохне і стане повністю непомітним.

Коли ви будете готові прочитати ваше секретне повідомлення або показати його комусь,  нагрійте папір, тримаючи його поруч із лампочкою.

Що відбувається? Лимонний сік – це органічна речовина, яка окислюється і при нагріванні стає коричневою. Розведений у воді лимонний сік  дуже важко помітити. Коли ви застосуєте його на папері, ніхто не знатиме про його наявність доти, поки папір не буде нагрітий і ваше секретне повідомлення не відкриється. Інші речовини, які «працюють» так само, – апельсиновий сік, мед, молоко, цибулевий сік, оцет і вино.

5. Вироби своїми руками

Саморобний блокнот 

Створіть яскравий особистий блокнот для дитини, де можна малювати, записувати її графік на день або  на тиждень. Оформіть і прикрасьте разом новий блокнот і внесіть перші завдання для дитини. З таким підходом навіть завдання «прибратися у кімнаті» буде виконуватися з великим бажанням. 

Колаж бажань

Прикрашаємо стіну і вчимо дитину йти до своїх цілей і бажань. Візуалізуємо її мрії і заодно креативно проводимо час, шукаючи необхідний матеріал та вирізаючи потрібні форми.

Іграшки з яєчних лотків 

 

Що можна зробити з картонних лотків для яєць – та що завгодно! Наприклад, транспортні засоби для любителів машин: вантажівка, мотоцикл, вертоліт, корабель, екскаватор.

Скріплюємо клеєм, зубочистками, скотчем. Розфарбовуємо – і нова іграшка готова!

Весело і з користю проводьте час із своїми дітьми та будьте здорові!

 

ЯК ГОВОРИТИ З ДІТЬМИ ПРО ЕПІДЕМІЮ.
Діти відчувають наші тривоги та страхи, тому говорити з ними ПОТРІБНО, не замовчувати складних тем і не ігнорувати цікавість дитини.

 

Про що варто сказати дитині:
1. «Боятися - це НОРМАЛЬНО. Страх - це почуття, яке допомагає нам бути обережними та піклувалися про своє здоров‘я й здоров‘я інших людей».

2. «Якщо тобі страшно, ГОВОРИ мені про це. Страх стає меншим, коли ним ділишся».

3. «Страх зменшується, коли ЗНАЄШ, ЩО РОБИТИ, щоб захистити здоров‘я: дотримуватися карантину, на вулиці й закритих приміщеннях одягати маску та обробляти руки антисептиком/милом, тримати дистанцію від інших людей». Це тимчасові заходи безпеки, які нас захищають.

4. «Всі епідемії ЗАКІНЧУЮТЬСЯ і все стає як раніше».

Рекомендації для батьків:

 Обмежте перегляд новин вдома. Не варто перевантажувати дитину інформацією. Нехай вдома вона відчуває себе у ЗАХИСТІ й безпеці.

 Не обговорюйте поряд з дітьми найгірші сценарії. Діти нічого не можуть зробити, а переживати будуть не менше.

 Якщо дитина злякалася якоїсь інформації щодо епідемії - заспокойте її, поясніть, які міри робите ви, щоб захиститися. Запропонуйте дитині збудувати у її кімнаті захисну фортецю, ПОГРАЙТЕСЯ з нею. ПЕРЕМОЖІТЬ всі віруси.

 Якщо дитина хвилюється за здоров‘я бабусі чи дідуся, нехай поговорить з ними по скайпу, а вони її заспокоять, що РОБЛЯТЬ все, щоб захистити себе.

 Створіть щоденні сімейні РИТУАЛИ, які будуть підтримувати ПОЗИТИВНИЙ настрій у родині: чаювання, ігри, перегляд фільму всією родиною тощо.

 

 

Консультація для батьків "Вчимо дітей спілкуватись"

 

         Для повноцінного і всебічного розвитку особистості дитині необхідно вміти спілкуватися з однолітками і з дорослими. Дитині легше навчитися спілкуванню, якщо відносини в сім'ї склалися довірчі і відкриті. Коли дитина навчиться спілкуванню з батьками, йому легше буде спілкуватися з оточуючими людьми.

      Для формування вміння спілкування батькам необхідно прийняти свою дитину повністю, з усіма його слухняності і примхами, і не забувати говорити йому про те, як ви його любите. З дитиною завжди потрібно говорити на рівних, тоді він буде прагнути до спілкування. Перед сном проаналізуйте, скільки разів ви сьогодні повчали і критикували малюка, а скільки раз розповіли йому що-небудь цікаве, поділилися своїми думками, і хвалили його. І який результат? А доброзичливих звернень має бути набагато більше!

      Дитина весь час потребує підтримки батьків. Навіть у випадку, коли він сам карає себе за погану оцінку або вчинок, називаючи себе «дурним», «бараном», і т.д., ви повинні переконати його. Дитина підсвідомо сподівається, що батьки бачать його іншим, і спеціально провокує їх, щоб почути у відповідь: «Ти розумний і добрий, наступного разу в тебе обов'язково вийде». Завжди відкрито говоріть з дитиною про свої почуття, тільки тоді він навчиться їх розуміти, а, отже, і говорити про них. Для того, щоб дитина могла навчитися виражати почуття, з ним потрібно розмовляти, читати книги і займатися спільною діяльністю.

     Дітей дошкільного віку можна вчити спілкуванню з допомогою рухливих ігор. Дорослий в цих іграх виступає в ролі учасника гри та ведучого. Це дозволить йому краще оцінювати дії інших учасників гри і стежити за дотриманням правил. Дитина буде вчитися орієнтуватися на партнера, і гідно програвати, не ображаючись. Після рухомий гри можна завести розмову з дитиною на пізнавальні теми. Наприклад, якщо в грі у вас «брали участь» якісь тварини, то дитині буде цікаво дізнатися про їхнє життя. Під час розмови краще використовувати картинки із зображенням тварин або зоологічне лото.

     Намагайтеся не просто повідомляти дитині цікаві відомості, а втягуйте його в розмову, щоб він ставав повноправним учасником бесіди.

     Є діти, які мають природжений талант знаходити спільну мову з ким завгодно, де завгодно, коли завгодно. А є діти, яким це складно дається.Та спілкуватися краще можна навчити будь-яку дитину!

     Спілкування має величезне значення для загального психологічного розвитку дітей, для становлення дитини як особистості. До старшого дошкільного віку, тобто до 5-ти, а тим більше до 6-ти років у дітей повинні бути наступні комунікативні уміння:

- уміння слухати і чути іншого;

- уміння брати участь у вільній бесіді;

- уміння бути уважним до самого себе і до оточуючих;

- уміння розуміти відчуття і настрої іншого;

- уміння осмислювати свої вчинки і вчинки іншого.

Для того, щоб розвивати ці вміння, розкажіть дитині про «Секрети спілкування»:

1. Називай друга по імені, і він звертатиметься до тебе так само;

2. Будь уважний до тим, хто тебе оточує, і люди поважатимуть тебе;

3. Будь ввічливий, і у тебе буде багато друзів;

4. Умій уважно слухати іншого, і ти зможеш дізнатися багато нового.

     Розкажіть про ці правила дитині якби «проміж іншим», у відповідь на якесь запитання дитини про спілкування чи просто у відповідній ситуації. Тоді ефект буде максимальним.

Також ви можете влаштувати цікаві ігри для дитини, які непомітно для неї допоможуть відпрацювати основні навички, без яких неможливо обійтись у спілкуванні.

Гра № 1 «Обличчя»

Намалювати на листочку обличчя з різним виразом: весела обличчя, таке, що плаче, похмуре, хитре, здивоване, перелякане, і так далі. Визначаємо разом з дитиною, що виражають ці обличчя, і знайомимо дитину з тим, що вираз обличчя називається «мімікою». Говоримо хором це слово.

Гра №2 «Маски»

Дітям і собі даємо завдання: виразити за допомогою міміки горе, радість, біль, страх, здивування. А хто-небудь третій визначає, чи вдалося зобразити «маску». Бажано, щоб було хоча б 3 гравці (ідеально: мама, тато, дитина).

Гра № 3 «Жести»

Пояснюємо хлоп'ятам, що розмовляти можна і за допомогою жестів. Згадуємо по черзі, які жести ми знаємо (як жестом зупинити машину, попросити про щось, поздороватися, попрощатися...). Виграє той, хто зміг згадати жест останнім. Тільки будь ласка, не обігруйте свою дитину. Найкраще, якщо влаштувати гру між декількома дітьми, а ви будете суддею (слідкувати, щоб ніхто не використовував незрозумілих або тільки що вигаданих жестів). Якщо ж такої можливості немає, і ви граєте вдвох з дитиною, у кінці гри переключіть увагу дитини на щось інше, непомітно змініть тему. У будь-якому випадку не акцентуйте увагу на тому, що ви перемагаєте дитину. На жаль, не всі діти вміють раціонально реагувати на таке. Так же, як і не всі дорослі. Ця порада стосується всіх ігор, у які ви граєте з дитиною.

Гра №4 «Іноземець»

Раптом ви потрапили в іншу країну, ви не знаєте мови, вас не розуміють. За допомогою міміки й жестів запитайте дорогу в зоопарк, в басейн, на площу, де стоїть пам'ятник, у кінотеатр, у кафе, на пошту і так далі.

Гра №5 «Ці різні слова»

Розкажіть дитині, що за допомогою слів можна приголубити, прогнати, засмутити, зігріти, образити. Заспокой ляльку Таню, яка плаче, подаруй подарунок другу на день народження, поясни іншому, що тобі не подобається, коли тебе штовхають і попроси більше цього не робити. Таких ситуацій можна придумати безліч. Звичайно, ви можете використовувати такі ситуації, з якими дитина має проблеми: як вирішити непорозуміння без бійки, як пояснити, що ти чогось хочеш без сльоз, купити хліб у магазині… Усі ці ситуації програються за допомогою слів, міміки, жестів.

Гра №6 «Опиши друга»

Дві дитина або дитина з кимось із дорослих стають спиною один до одного і по черзі описують зачіску, обличчя, одяг іншого; хто опинився точнішим, той виграє.

Гра №7 «Дотики»

Дитина закриває очі, а хто-небудь із присутніх доторкається до рук. Малюк відгадує, хто це і називає по імені.

Гра №8 «Слухаємо тишу»

      Пропонується всім послухати тишу, а потім визначити, хто і що почув в тиші. Як варіант, можна зробити короткий вступ до гри й сказати, що у нас дома поселилася фея Тиша. «Хочете послухати її пісні? Для цього требі сидіти тихо-тихо і тільки найуважніші зможуть почути її». Бажано, щоб підчас гри сусіди не робили ремонт і не слухали музику, тобто щоб дійсно було максимально тихо. Окрім розвитку вміння слухати, ця гра розвиває вміння концентрувати увагу та контролювати своє бажання «щось сказати», коли знаєш, що це невчасно. Важливо не «перегнути палку» і зупиняти гру як тільки ви бачите, що вона починає набридати дитині, а після закінчення запитувати, що дитина почула. Які були звуки: голосні, тихі, який був тембр (перед цим поясніть, що таке «тембр» дитині), де дитина чула схожі звуки і т.д.

 

 

 

 

В ДНЗ № 4 практичний психолог з дітьми проводить групові заняття 2 рази на тиждень. На заняттях ми розвиваємо пізнавальні процеси, комунікацію, моторику та ін.:

 

 

Вивчаємо професії

Також проводяться підгрупові та індивідуальні заняття:

 

Відкрите заняття практичного психолога

на тему: «Пісочна країна»

 

Мета: розвивати пізнавальні і психічні процеси (сприймання, пам’ять, мислення, увагу, мовлення) дитини; дрібну моторику рук; зорово-моторну координацію вдосконалювати навички самоконтролю й саморегуляції збагачувати уяву й фантазію виховувати позитивні особистісні риси — сміливість, активність та ініціативність стимулювати оригінальні творчі дії поглиблювати знання про довкілля знімати психологічне напруження, позбавляти неприємних переживань від негативної життєвої ситуації завдяки її проектуванню на гру з піском і символічному проживанню під час гри створювати ситуації успіху й підвищувати впевненість у собі вдосконалювати навички міжособистісної взаємодії під час групових ігор.

         Група: підгрупа дітей старшої логопедичної групи.

Матеріал: Пісочниця, Лялька Пісочна Фея, дрібні іграшки, чарівна паличка, щитки, конструктор магнітний, кольоровий пісок, клей, пензлі для клею, малюнки, вологі серветки для витирання рук, музичний супровід.

 

Хід заняття

         Сьогодні до нас на заняття прийшли гості, давайте з ними привітаємось.

         А тепер давайте привітаємось один з одним.

         1. Вправа «Давайте привітаємося з другом»

         Це привітання незвичне, вітатися з друзями потрібно лагідно та весело, давайте спробуємо.

         У коло всі разом ставайте

         І посмішку передавайте.

         На сусіда подивіться

         Та йому ви посміхніться.

         Другу ви ім’я назвіть,

Руку дружби протягніть.

Від ласкавих імен стало тепло як від сонечка. Давайте ми всі спробуємо перетворитися на сонечко і зігріти одне одного поглядом, промінчиками, посмішкою.

2. Ігрова ситуація прихід Пісочної Феї.

Психолог: Діти, сьогодні до нас у гості завітала Пісочна Фея.

(психолог заносить до групи ляльку – Пісочну Фею)

Психолог: Вона мені повідомила, що жителям пісочної країни потрібна ваша допомога. У них трапилася біда.

         Психолог: Але, щоб  потрапити до пісочної країни, потрібно дуже сильно, всієї душею, усім серцем повірить у чудеса і разом промовити чарівні слова.

 (діти беруться заруки і промовляють слова)

Психолог: Пісочна Фея нам допоможи,

В країну чарівну перенеси,           (в цей момент починаємо йти до пісочниці змійкою)

Раз, два, три,

В пісочній країні зупинимось ми!

Психолог: Ось ми і опинились  в казковій країні.

(Психолог бере ляльку – Пісочну Фею)

Психолог: Послухайте друзі що трапилося. Чорна хмара закрила сонечко і налетів сильний вітер. Він розруйнував всі будиночки. І жителі країни зникли.

Психолог: Діти, чи готові  ви допомогти  Феї повернути радість, красу в її країну?…

Психолог:  А в цьому нам допоможуть:  доброта, сміливість і дружба. Але спочатку треба згадати як себе потрібно поводити в пісочній країні:

 

Правила гри з піском:

  • Не можна навмисно викидати пісок із пісочниці.
  • Не можна сипати пісок на інших дітей.
  • Не можна брати пісок до рота.
  • Допомогти прибрати іграшки з пісочниці по закінченню заняття.
  • Щоразу після гри необхідно ретельно вимити руки з милом.

 

Давайте привітаємося з піском за допомогою вправи «Привіт піску».

2. Вправа «Привіт піску»

Дітям пропонується привітатися з піском такими способами:

  • Доторкнутися до нього одночасно кінчиками всіх пальців спочатку правої, а потім лівої рук
  • Доторкнутися до піску долонею спочатку правої, а потім лівої руки
  • Доторкнутися до піску кулачком спочатку правої, а потім лівої руки
  • Набрати повні жмені піску і повільно його висипати тонким струменем назад у пісочницю тощо.

(ПСИХОЛОГ СТАВИТЬ СІТКУ ТА МАЛЕНЬКІ ІГРАШКИ)

Психолог: Діти, погляньте, жителів пісочної країни взяла в полон зла чаклунка. Давайте їх визволимо.

3. Вправа «Дойди по доріжці»

Мета: регуляція м’язової напруги, розслаблення, учити орієнтуватися на

площині; розвивати вміння дослухати до кінця завдання; розвивати друбну моторику рук; вчити ставити завдання один одному.

     Матеріал: пісочниця з піском, дрібні іграшки, маленькі предмети

(гудзики, камінчики).

     Хід гри:

     На піску лежить сіточка, в ній в деяких квартирах стоять маленькі

іграшки. Психолог пропонує знайти потрібну іграшку (починаємо з першого нижнього квадрата)- пять кроків в гору, три кроки вправо і т.д. Так дитина доходить до іграшки, яку задумав дорослий. Далі дитина задумує і дає вказівки дорослого (іншій дитині).

         Психолог: Тепер давайте відновимо їх будиночки. А допоможуть вам у цьому чарівні пензлики.

 

4. Вправа «Збудуй будинок»

Мета: закріплювати назви геометричних фігур; закріплювати назви

кольору фігур; розвивати уяву дитини; розвивати друбну моторику рук.

         Матеріал: магнітний конструктор з геометричних фігур – квадрат, трикутник різного кольору.

         Хід вправи: Діти змітають пісок за допомогою пензликів знаходять геометричні фігури магнітного конструктору і називають їх.

Психолог: Які ви молодці. Давайте збудуємо з них будиночки, та прикрасимо нашу пісочну країну.

Психолог: Спільними зусиллями ми відновили Пісочну Країну!

         Але Зла Чаклунка розсердилась, і зачаклувала вас. Тепер ви повинні виконувати всі її команди.

         5. Психогімнастика «Чарівник»

         Психолог «зачаровує» дітей, і вони починають виконувати його команди. «Чарівник» дає команди за допомогою слів: «Підніміть ліву руку вгору, опустіть ліву руку, підніміть праву руку вгору, опустіть праву руку, підніміть обидві руки вгору, опустіть праву руку вниз, опустіть луву руку вниз, зігніть ліву ногу в коліні, опустіть ліву ногу, зігніть праву ногу в коліні, опустіть праву ногу, пострибайте на правій нозі, пострибайте на лівій нозі, пострибайте на обох ногах, струсили ручки, струсили ножки. Закінчили!

        

А щоб зняти з нас чари Злої Чаклунки, давайте подаруємо їй гарний настрій та свою посмішку.

          

Під музичний супровід виконується вправа:

6. Практична діяльність «Смайлики» (малювання сухим піском)

На  згадку про Пісочну країну я пропоную вам зробити картину «Смайлик».

(діти за допомоги пензлика та клею  обводять весь малюнок- шаблон, а потім на клей насипати сухий пісок. Струсивши зайвий пісок подивитися, що вийшло. Всі дитячі роботи об’єднуються в єдину картину.).

7. Рефлексія / Підсумок

Психолог: Діти, сьогодні ми з вами познайомилися з Пісочною країною. Врятували її мешканців! Що найбільше вам сподобалося в нашій мандрівці до Пісочної країни? Чи виникли у вас труднощі? Ми з вами зробили багато добрих справ. І на згадку про нашу сьогоднішню подорож, Пісочна Фея дарує вам смайлики.

 

ГРУПОВІ РОЗВИВАЛЬНІ ЗАНЯТТЯ

 

ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАНЯТТЯ

     
 

Дошкільник напередодні шкільного життя

    Часто ми, дорослі, надто поверхнево ставимося до тверджень дитячої психології про вікові та індивідуальні особливості шестирічних дітей, не враховуючи, насамперед, прогресивній: змін у вищій нервовій діяльності дошкільника. Варто зауважити, шо для неї характерна особлива жвавість орієнтувальних реакцій, які є необхідною умовою утворення нових тимчасових нервових зв'язків. У цьому віці утворюються складні умовні рефлекси, де провідну роль відіграє слово (тобто друга сигнальна система). Розвивається довільне гальмування, хоча іррадіація збудження у корі головного мозку є ще досить характерною і істотно впливає на поведінку дитини. Посилюється регулювальний вплив кори великих півку.\ь на функціонування підкірки. Функціональні зміни в роботі центральної нервової системи шестирічного дошкільника зумовлені інтенсивним дозріванням його організму.

Психічні новоутворення дитини старшого дошкільного віку

       У шестирічному віці помітно вдосконалюються пізнавальні процеси. Значно зростають гострота зору, чутливість розрізнення кольорів і їх відтінків, розвивається фонематичний і звуковисотний слух, рука перетворюється в орган активного дотику і практичної дії. Збільшується чутливість аналізаторів, що є результатом збагачення дітьми власного чуттєвого досвіду

   Для шестирічних дітей характерні більша активність, довільність, цілеспрямованість сприймання. Протягом дошкільного віку неухильно збільшується тривалість розглядання зображень (від б до 12 хвилин), дитина поступово навчається координувати свій зір з рухами руки, вдається до спеціальних прийомів детального обстеження предмета. Значно зростає роль розумових процесів: пізнаючи предмети, старші дошкільники порівнюють їх, спираючись на наявні знання, обґрунтовують свою думку, хоча при цьому що не завжди вміють відділити те, що бачать, від того, що знають про даний об'єкт. Діти все частіше помічають зміни у навколишньому світі без спеціальних запитань дорослих.

      Розвивається наочно-дійове мислення дитини, виникають його нові форми. Мислення стає образно-мовленнєвим — спирається на образи уявлень і здійснюється за допомогою слів. Воно набуває певної самостійності: поступово відокремлюючись від практичних дій, переходить у власне розумовий процес, спрямований на розв'язання пізнавальних завдань. У зв'язку з цим зростає роль мовлення, за допомогою якого діти починають мислити подумки, оперувати різними поняттями, зіставляти їх, розкривати властивості і зв'язки, розмірковувати.

     Висловлювання старших дошкільників під час розв'язання ними практичних завдань виконують функцію планування. Дітям поступово стають доступними не лише зовнішні зв'язки між предметами і явищами, а й більш приховані, глибокі, істотні.

      У шестирічної дитини інтенсивно збагачується словник: він налічує 3500 — 4000 слів. Крім іменників і дієслів, дитина уже вживає прикметники, прислів'я, використовує вставні слова, робить значний крок уперед в оволодінні граматичною структурою простих і складних речень. Розвивається внутрішнє мовлення, яке стає способом становлення і формою функціонування внутрішніх розумових дій. Його поява свідчить про розвиток словесно-логічного мислення, яке виділяється з практичної діяльності, стає більш абстрактним і узагальненим. Внутрішнє мовлення дитини формується у про­цесі оволодіння зовнішнім (звуковим) мовленням і є результатом його інтеріоризації А водночас — важливим засобом перетворення зовнішніх практичних дій у внутрішні ідеальні дії. Розвивається і так зване чуття мови, яке допомагає дитині успішніше користуватися мовленням, виправляти помилки не лише свої, а й товаришів.

       До шести років помітно зростають можливості пам'яті: збільшується обсяг усього того, що дошкільник може запам'ятати, зберегти і відтворити, тривалість збереження і точність відтворення.

    У шести-семирічних дітей часто виявляють уже не механічну, а смислову пам'ять, що дає їм змогу запам'ятовувати значно більше, ніж раніше. Вихователь повинен завжди мати на увазі: для дошкільника характерно легко запам'ятовувати те, що справляє сильне враження, а отже важливо слідкувати за тим, щоб необережним словом не злякати малого, не викликати неприязнь до чогось. Слід збагатити дітей зрозумілими, корисними знаннями, якими вони користуватимуться у своїх іграх, бесідах, малюнках, які необхідні їм для подальшого розумового і морального розвитку.

   Інтеріоризація (від лат. Interior – внутрішній) – формування внутрішніх структур людської психіки через засвоєння зовнішньої соціальної поведінки.// Перехід ззовні усередину; процес перетворення зовнішніх чинників, що впливають на людей, у стійкі внутрішні якості особистості шляхом засвоєння індивідом вироблених у суспільстві соціальних цінностей, норм, уявлень, традицій і т.д.; прот. екстеріоризація.// Процес перетворення зовнішніх, реальних дій на внутрішні розумові.

    Увага дошкільників, як відомо, ще дуже нестійка, здатність зо­середжуватися — незначна. Діти часто відволікаються з будь-якого приводу. Разом з тим у шість років розвиток довільної уваги досягає такого рівня, що дошкільники можуть концентруватися на об'єктах, які відповідають потребам їхньої діяльності. Вони вчаться бути уважними. Проте це не означає, що зникає мимовільна увага. Навпаки — так само розвивається, набуває більшої стійкості і обсягу.

     Центральним новоутворенням психічного розвитку дітей дошкільного ві­ку є уява. Інтенсивне формування всіх видів уяви, зокрема довільної і творчої, починається у шестирічному віці. Уявні образи у дошкільників яскраві, емо­ційно насичені, але недостатньо керовані. Основна лінія розвитку уяви — поступове підкорення свідомим намірам, перетворення її у засіб відтворення певних задумів.

    Удосконалюється вся психічна діяльність дитини. Головне досягнення її розвитку наприкінці дошкільного віку полягає у тому, що чимало дій і рухів уже контролюються свідомістю. Оволодіння вмінням довільно регулювати свою поведінку — найбільш істотний показник загального розвитку, свідчення готовності до навчання у школі. І все ж саморегуляція у шестирічних ще не досконала: нерідко діти порушують дисципліну, підкоряють свою поведінку миттєвому бажанню, їхні рухи часто досить імпульсивні. Знання цієї закономірності ставить перед вихователем складні і відповідальні завдання — формувати у дошкільників організованість, зібраність, дисциплінованість.

      У ході пізнання дошкільником навколишньої дійсності й участі у різних видах діяльності багатшає його емоційне життя. Розширення досвіду спілкування, нагромадження знань, розвиток інтересів сприяють виникненню нових почуттів. Нове, несподіване, незвичне викликає подив, допитливість; долання перешкод — задоволення і радість. Музичні заняття, слухання художніх творів, казок, спостереження за явищами природи, ігри-драматизації, зображувальна діяльність розвивають естетичні почуття. Діти вчаться бачити прекрасне у житті, насолоджуватися ним.

     Серйозні зміни відбуваються й у сфері моральних почуттів: вони стають багатшими за змістом, чіткішими за проявами. Дитина починає не лише розуміти моральний зміст деяких дій, а й ставитися до них емоційно, переживати їх. Під впливом виховання формуються почуття дружби, товариськості, взаємодопомоги; розвивається відповідальне ставлення до дорученої справи. У цьому віці вже яскравіше проявляються зачатки почуття обов'язку: дитина починає усвідомлювати необхідність та загальнообов'язковість правил поведінки в суспільстві і більшою мірою підкоряє їм свої дії і вчинки, зростає її здатність до самооцінки.

 

      Характерна особливість психіки дітей дошкільного віку — значна емоційна збудливість, нестриманість, недостатня емоційна стійкість, що й повинен обов'язково враховувати педагог, добираючи засоби виховного впливу. Разом з тим вітчизняні психологи зазначають послаблення у шестирічних дітей імпульсивності в емоційних реакціях. Поряд зі швидкою зміною переживань спостерігається відносна стійкість дитячих почуттів, дитина робить спроби регулювати прояви..своїх емоцій, її почуття вже менш ситуативні, більш узагальнені.

    Для старшого дошкільного віку характерне виникнення нової соціальної ситуації розвитку. У дитини з'являються елементарні обов'язки, змінюються спосіб її життя, зміст і форми спілкування з іншими людьми, що породжує нові потреби, інтереси й наміри. Спільна з дорослим діяльність змінюється самостійним виконанням його вказівок. Разом з тим значно зростає інтерес до світу дорослих, їхньої діяльності, взаємин, прагнення долучитися до цього. Виникають певні взаємини з однолітками: з'являється стійке бажання по­гратися разом, щось розповісти товаришеві, виконати з ним трудове доручення, потурбуватися про нього, допомогти йому.

    Накопичуючи соціальний досвід, досвід спілкування, дитина наприкінці дошкільного віку користується все більш узагальненими правилами і все ширше вдається до знайомих критеріїв оцінок, щоб виявити своє ставлення до різних людей — рідних і чужих, реальних і вигаданих. На цій основі грунтується моральне ставлення до тих, хто її оточує.

Підготовка дитини до шкільного життя

    Проблема підготовки дитини до шкільного життя ніколи не виходила з рангу актуальних Сьогодні її значимість підсилюється ще й особливим розумінням ролі дошкільного дитинства у становленні осооистості. Життя переконливо стверджує, що це той віковий період, який забезпечує саме загальний розвиток дитини, що є фундаментом для надбання надалі будь-яких спеціальних знань, умінь, навичок і оволодіння різними видами діяльності. Звідси і відповідна значимість повноцінної реалізації завдання дошкільного виховання — всебічне сприяння розвитку дитячої індивідуальності, забезпечення розвитку тих психічних новоутворень, які є основою саморозвитку дитячої особистості. Саме вони і забезпечують їй нормальне входження у наступний — тривалий, важливий і складний — період шкільного навчання.

    Говорячи про готовність до шкільного учіння, важливо насамперед діагностувати рівень дошкільної психологічної зрілості, а не шкільної. Цілком зрозуміло, що лише психологічно зрілий дошкільник здатний до соціальної адаптації і адекватного входження у навчальну діяльність школяра. Найпершим питанням тут є грамотне визначення змісту поняття «дошкільна зрілість» у психологічному і фізіологічному сенсі. Відомо, що дошкільну зрілість психологи визначають як цілісний психічний стан дитини-дош-кільника з оптимальним рівнем розвитку якісних новоутворень, для яких дошкільний період є сенситивним. Основними серед них є такі:

Ø     сформовані соціальні емоції, здатність до емоційної децентрації — вміння стати на позицію іншого, відчути його настрій, здатність відгукнутися на переживання співчуттям, співучастю (здатність до емпатії як афективно-пізнавальне утворення);

Ø     розвинута уява;

Ø     достатній рівень розвитку наочно-образного мислення;

Ø     довільність психічних процесів та саморегуляція;

Ø     сформовані мотивація комунікативної соціальної активності;

Ø     адекватна самооцінка.

    У реальному житті дорослі, турбуючись про підготовку дитини до школи, найменше уваги звертають на ігрові дії дитини. А між тим психолого-педагогічна наука і практика щораз стверджують, що у дитини, яка не «прожила» повноцінно всі етапи розвитку власної ігрової діяльності — від маніпулятивних ігрових дій до ігор за правилами, — значно затримується формування відповідної мотивації учіння. Такі діти, за твердженням видатного психолога Лева Вигот-ського, не піднялися до кризи семи років, коли гра вичерпує свої роз-вивальні можливості, істотно виділяється роль правила, а «зоною найближчого розвитку» стає учіння.

     Власне, так звана «вхідна» шкільна діагностика має виявляти, наскільки повноцінно дитина прожила попередній період розвитку. Міцно закарбоване у свідомості і відповідних чиновників, і пересічних дорослих визначення дошкільного дитинства як підготовчого етапу до шкільного навчання було спричинено поширенням у практиці дитячих садків формалізованої і чітко регламентованої системи навчання дітей, яке за більшістю ознак подібне навчанню у першому класі школи. Розгорнута справедлива критика такого підходу на грунті визначення самоцінності дошкільного дитинства породжує ін­ший перекіс — майже повну відмову від систематичного, спеціально організованого навчання, намагання замінити його грою, вільною імпровізованою діяльністю з дітьми. При цьому є загроза не скористатися можливостями сенситивного періоду природного розвитку учбової діяльності дитини на етапі інтенсивного присвоєння нею громадського досвіду, що може призвести в майбутньому до виникнення труднощів при формуванні учбових умінь та навичок у період шкільного життя.

     Водночас виникає небезпека і для самої ігрової діяльності. Переважна спря­мованість на розв'язання дидактичних завдань руйнує гру як дитячу самодіяльність, як засіб самовираження особистості дитини. Усе це, врешті решт, завдає серйозної шкоди розвитку дитини. Адже гра для дошкільника — діяльність, що забезпечує розвиток основних новоутворень, які в інших видах діяльності повноцінно не формуються. Маємо на увазі передусім уяву, довільність, саморегуляцію, мотиваційну основу комунікативної соціальної активності, самооцінку. Саме тому характер провідної діяльності дошкільника і є головним показником психологічного віку дитини.

 

Визначення параметрів дошкільної зрілості

    У психолого-педагогічних і методичних посібниках сьогодні можна зустріти кілька різних схем визначення параметрів дошкільної зрілості Щоправда більшість з них носять назву «параметри шкільної готовності". Саме тому основними показниками в них служать ті новоутворення, які за логікою законів психічного розвитку з'являються лише у процесі самого учіння в школі, а не в дитячому садку. Для визначення дошкільній зрілості має йтися про якісні новоутворення, притаманні саме дошкільному дитинству, які на етапі вступу у шкільне життя досягають оптимальної зрілості.

Які ж основні параметри дошкільної зрілості?

    Розвиток пізнавальної сфери

    Ще у 80-х роках минулого століття провідні психологи, зокрема Григорій Костюк, Данило Ельконін, переконливо довели, що для успішного учіння в школі вирішальну роль відіграє розвинуте образне, а не логічне мислення. Адже саме образне мислення забезпечує дитині можливість розв'язувати пізнавальні задачі, уявляючи їх умови, намічаючи спосіб дії, виходячи з особливостей конкретної ситуації. Збагачення такого досвіду робить мислення позаситуативним. Розвиток зв'язного мовлення забезпечує вдосконалення міркування як способу розв'язання мислительних задач, формування здатності розуміти причинні залежності.

     Саме діти з високо розвинутим образним мисленням легко адаптуються до школи. А ті, у кого образне мислення розвинене недостатньо, з перших кроків шкільного життя стикаються з труднощами, здебільшого через так званий формалізм у засвоєнні знань та способів дій. Ще раз наголосимо: найважливішим показником готовності дитини до систематичного навчання у школі є рівень сформо-ваності наочно-образного мислення. Наочно-дійове і наочно-образне мислення зумовлюють становлення мовлення і певних елементів логічного- мислення. У свою чергу, розвиток елементарних логічних операцій впливає на характер допонятійних форм мислення.

      Найкращих показників у розумовому розвитку дошкільників вдається досягти саме за умови взаємодії всіх форм мислення, коли найповніше здійснюється взаємозв'язок чуттєвого та раціонального аспектів пізнання, дитина осмислює елементарні поняття в єдності їх істотних, ситуативних і функціональних властивостей. Залучаючись до пізнання, дитина спочатку має навчитися розмірковувати, сперечатися, не боячись не погоджуватися з тим, що їй пропонують інші, навіть дорослі. Йдеться про навчання, спрямоване на розвиток інтелектуальних здібностей, тобто про розвиток здатності отримувати безпосередньо об'єктивне знання про дійсність. Дитина має оволодіти способами пошуку істини, а не бути пасивним споживачем інформації: мало знати «що», слід ще й розуміти «чому».

       Особистісний аспект пізнання виявляється через пізнавальну активність, яку ми розуміємо як стан готовності до пізнавальної діяльності, що передує самій діяльності і породжує її (Майя Лісіна). Саме особистісний аспект пізнання найбільш значущий для характеристики творчої індивідуальності дошкільників. Ми схильні виділити такі основні лінії аналізу їх пізнавального розвитку:

Ø   загальна особистісна спрямованість дитини — через якісну оцінку рівня її активно-пізнавального ставлення до навколишнього світу;

Ø  предметний зміст свідомості дитини — скільки ознак, які з них і в який спосіб дитина може враховувати і пов'язувати у цілісний предмет, широта і творчість у використанні засвоєних способів при розв'язанні різних задач.

   Формування у дошкільників активно-пізнавального ставлення до навколишньої дійсності, вміння успішно орієнтуватися в усьому розмаїтті предметів та явищ, здатності довільно регулювати власну пізнавальну діяльність — ось ті передумови, які забезпечують продуктивність розумової діяльності дітей, визначають швидкість і легкість засвоєння нових знань і здатність творчо використовувати їх у різних життєвих ситуаціях. Розвиток пізнання у дитини слід розглядати як процес оволодіння певними типами пізнавальних дій — дій сприймання та мислення. До дій сприймання належать:

Ø     ідентифікація — дібрати за зразком;

Ø     прирівнювання до еталона — знайти схоже;

Ø     моделювання;

Ø     одночасне використання кількох еталонів.

Дії мислення:

Ø     символізація — здатність замінити предмет якимось іншим;

Ø  схематизація — здатність будувати образ предмета не в цілому, а за найважливішими його якостями;

Ø   перші умовиводи — передумови логічного мислення, яке складається на наступному віковому етапі;

Ø     виявлення у предметі його характерних якостей.

    Отже, для успішного учіння в школі істотне значення мають такі пізнавальні здібності:

Ø     здатність самостійно аналізувати ситуацію;

Ø     здатність виявляти якості, істотні для виконання завдання;

Ø     розвиток децентрації — вміння змінювати свою точку відліку при виконанні наочних завдань і в ситуаціях спілкування;

Ø     розвиток задумів — уміння створювати ідею майбутнього продукту та план її реалізації.

   Розвиток уяви

     Неабияку роль в оволодінні учінням відіграє уява. Це насамперед незамінний місточок між образним і понятійним, логічним мисленням. Уява — один із важливих психічних процесів, що безпосередньо бере участь у будь-якому творчому процесі людини на різних етапах її життя та забезпечує засвоєння різних форм людської культури в онтогенезі. Уява формується разом із допитливістю дитини ще в ранньому віці, але свого інтенсивного розвитку й особливого значення набуває саме у дошкільному віці. Завдяки уяві дошкільник оволодіває сферою свого можливого майбутнього, будь-яка дитяча діяльність (малювання, ліплення, конструювання тощо) набуває цілеспря­мованого характеру. Уява бере безпосередню участь у виникненні пе­редбачень, припущень, коли розв'язується будь-яке завдання. Видатний український психолог Григорій Костюк наголошував на важливій ролі уяви у розвитку здатності дитини розуміти те, що вона сприймає: щоб охопити ціле, розкрити в ньому певні ознаки, риси, властивості, треба вийти за межі безпосереднього споглядання.

    З розвитком уяви та мовлення діти оволодівають довільними пізнавальними процесами:

Ø     ставлять мету, наприклад, щось запам'ятати, та спрямовують свої зусилля на її досягнення;

Ø     старші дошкі\ьники під час відтворення прочитаного тексту шукають його основну ідею, передають зміст твору, вдаються до послідовного розгортання сюжету відповідно до складеного плану.

    Допитливість та уяву відомий психолог Лідія Божович вважала основою формування особистості дитини, її бажань, інтересів, сподівань. Уява бере безпосередню участь у створенні образу власного Я, дає змогу вірити у свої можливості, ризикувати, коли дитина виконує нове завдання, сподіватися на успіх. Усе це дає підставу стверджувати, що розвиток уяви у дітей дошкільного віку має бути одним із найважливіших завдань освітнього процесу.

Розвиток емоційної та вольової сфер

   З уведенням шкільного навчання з шести років стимулювання та форсування інтелектуального розвитку дошкільників водночас відчутно знизило увагу до їхнього внутрішнього світу, до наповнення його унікальним безцінним емоційним досвідом, що має слугувати запорукою нормального психічного розвитку особистості, яка діє в гармонії з собою і навколишнім світом. Провідні психологи довели, що емоційною зрілі діти вміють спілкуватися з різними людьми, розуміти їх, здатні керуватись у своїх вчинках гуманними мотивами, значно простіше адаптуються до шкільних умов, успішніше входять у режим учіння. Інтенсифікація емоційної сфери особистості, забезпечення умов для розвитку соціальної компетентності дитини — одне з важливих завдань підготовки дитини до шкільного життя. Соціально компетентна дитина здатна проявити доброту, увагу, турботу, допомогу, милосердя, зрозуміти особливості однолітка, дорослого, їх інтереси, емоційний стан, помітити зміни настрою, усвідомити в міру свого віку і те, як її саму сприймають ті, хто поряд. Така дитина володіє вмінням вибрати і використати відповідно до ситуації зміст і способи спілкування, етично значимі образи поведінки.

      Часто можна почути твердження, що у дошкільному віці всі процеси стають більш довільними. Проте життя переконливо свідчить, що довільність — це якісне новоутворення кінця старшого дошкільного і молодшого шкільного віку. На кінець дошкільного дитинства вольові дії стають усе чіткішими: старший дошкільник здатний визначити мету, самостійно прийняти рішення, намітити шлях дії, виконати свій план, долаючи посильні перепони, і відповідно оцінити досягнутий результат. У дитини поступово формується така важлива риса як цілепокладання.

   Рівень самостійності дитини

  Одним із важливих критеріїв дошкільної зрілості є необхідний рівень самостійності дитини. Ознаки самостійності дитини-дошкільника виявляються у:

Ø     здатності організувати і довести до завершення власну діяльність;

Ø     спільній діяльності, зокрема у:

-         здатності організувати спільну діяльність, запросивши товариша;

-         умінні діяти і взаємодіяти в колективній діяльності з однолітками, узгоджуючи власні бажання з бажаннями інших.

   Важливо враховувати і особливості самооцінки старших дошкільників. Старшому дошкільнику притаманний поступовий перехід від нереалістично високої загальної самооцінки до більш адекватної конкретної самооцінки в різних видах діяльності. На цій основі на кінець дошкільного віку (сьомий рік життя) складається правильна диференційована самооцінка особистості. Водночас розвивається здатність обґрунтовувати цю самооцінку, самокритичність. Нездатність до оцінки власних можливостей у конкретних видах діяльності, певних своїх якостей, до усвідомлення переживань і окремих психічних процесів сигналізує про дефіцит емоційної захищеності, підтримки, уваги і любові дорослих. І як наслідок — занижена самооцінка дитини, яка може стати серйозною причиною неуспішності у шкільному житті.

Перший крок до шкільної зрілості

    Вступ дитини до школи означає для неї перехід до нового за змістом життя — навчальної діяльності, а для неї самої — до учіння. Це потребує відповідних змін у свідомості, у ставленні до навколишнього світу, до інших людей і до самої себе. У ході освітнього процесу в дошкільному закладі свідомість дитини має бути підготовлена до сприйняття учіння як соціально значущої діяльності, так само важливої, як праця дорослих.

    Перехід дитини у школу необхідно розглядати не як зміну ігор і занять у дитячому садку на серйозну роботу на уроці і необхідність виконувати домашні завдання. Це початок нового етапу у житті дитини. Відбувається зміна всього способу життя, турбот і інтересів дитини, її діяльності, самопочуття у новому колективі однолітків, відносин з людьми, що її оточують, і, зрештою, власної соціальної позиції. Цей новий етап життя вимагає точного і постійного дотри­мання досить жорсткого порядку в часі, використання і збереження речей теж у певному порядку. Сама навчальна діяльність, яка є провідною для школярів, теж регламентована: потрібно писати лише ті знаки, і так, і там, і в тій послідовності, як диктує вчитель. Шкільному життю має підпорядкуватися весь час дитини, весь новий розпорядок дня. Різко змінюється мікроклімат, зміст і характер взаємин дитини з близькими дорослими, новими товаришами по класу, дорослими у школі.

    Усі ці нові деталі дитячого життя природно змінюють і ставлення дитини до себе: поступове усвідомлення нових обов'язків, нових прав, нового статусу «я — школяр» — перший крок до шкільної зрілості.

   Майстерність виховного впливу дорослих, як неодноразово наголошував Григорій Костюк, полягає у пробудженні й спрямуванні саморуху, саморозвитку, самостійної діяльності дитини, її пізнавальної активності, творчої ініціативи у розв'язанні як життєвих, так і спеціально створених дорослим ситуацій. У дошкільному дитинстві пізнавальний інтерес виникає й розвивається не сам собою, а лише за умови спілкування з близькими дорослими, які і є прикладом для насилування.

Провідна роль дорослого залишається такою і впродовж молодшого шкільного віку. Поради видатного психолога щодо організації самого процес % пізнання з метою його розвивального впливу на дитину (уважне ставлення до запитань, заохочення до роздумів, спостереження і висновків, правильні і доступні для розуміння відповіді на запитання читання та розповіді про світ природи тощо) і сьогодні мають бути визначальними під час створення розвивального середовища у дошкхчьному закладі. Основною метою має стати пошук такого способу організації життя дітей у групі, щоб світ перед ними відкривався у живих барвах, яскравих і ніжних звуках, через казку, гру, через неповторну дитячу творчість. Маємо пробудити у кожної дитини джерело мислення та мовлення, щоб вона відчула себе дослідником і мудрим мислителем, щоб власне досягнення викликало трепет серця і гартувало волю. Таким має бути зрілий дошкільник напередодні шкільного життя.

 

Як підняти самооцінку
Допоможіть дитині підняти самооцінку

     Дітки почувають себе дещо невпевнено у світі, що оточує їх, без підтримки з боку батьків. Невпевненість малюка в дитинстві може у майбутньому перерости в невпевненість в собі вже і у дорослому віці, невпевненість в ухваленні рішень. Дуже важливо вже з малих років допомагати дитині розвивати упевненість в собі і піднімати його свою самооцінку.

     Яким чином предки можуть посприяти своїм дітям відчути себе упевненіше у цьому світі?

Хваліть власних діток.

     Пам'ятайте про те, що не усі дітки - природжені генії, не усім просто дається навчання, проте повністю усі дітки талановиті по-своєму. Батькам слід просто уважніше відноситися до дітей, щоб знайти цей талант, закладений в дитині, і розвинути його. Заохочуйте всяке завзяття малюка до самовираження і розвитку і ні в якому разі не говорите йому, що йому не стати, наприклад, великим співаком або танцюристом, або художником. Схожими фразами ви не лише відбиваєте у малюка завзяття до чого-небудь, проте і позбавляєте його переконаності в собі, занижуєте його самооцінку. Якщо у вашого малюка щось не виходить, не вирішується ще одна задачка по арифметиці, то замість того, щоб лаяти його, надайте допомогу і вирішите задачку спільно. Позитивний підсумок не лише надає упевненість в собі, проте і збільшує самооцінку малюка.

     Батькам також слід тримати в голові  те, що дітки удвічі хворобливо сприймають критику з боку чужих людей (учителя, однокласників). Якщо ви бачите, що дитина чимось засмучена, постійно намагайтеся упізнати причину, поговорити з дитиною. Якщо виявиться, що його посварили на уроці за те, що він погано упорався із завданням, поясните, що йому в подальший раз необхідно буде просто більше прикласти зусиль і усе вийде.

     Неодмінно хвалить діток за будь-які нагороди: за відмінні відмітки в школі, за перемогу на спортивних змаганнях, за прекрасний нарис, за слухняність. Похвала благотворно позначається на самооцінці діток.

     Ні в якому випадку не узагальнюйте і не перебільшуйте якісь негативні діяння малюка.

     У кожного з нас є певні негативні риси, у тому числі і у малюка. Але ні в якому разі не варто їх узагальнювати і ще більше роздувати. З цієї причини, постарайтеся не застосовувати в спілкуванні з дитиною подальші фрази:

     "Ти мене НІКОЛИ не слухаєш". "Ти ПОСТІЙНО погано поводишся". "У тебе НЕХОРОША пам'ять". "У тебе ПОГАНИЙ характер".

     Незмінним запереченням можна подавити всяку упевненість малюка в собі, а про його самооцінку і говорити не доведеться. Якщо ви бажаєте, щоб ваша дитина почала вести себе краще, слухати краще, вам слід замінити заперечення:

     "Я засмучуюся, коли ти поводишся погано". "Я переживаю, коли ти поводишся погано". "Якщо у тебе є якісь труднощі, давай ми вирішуватимемо їх спільно".

     Надайте дітям право вибору.

     Надайте право дітям самим вирішувати якісь звичайні речі (наприклад, в яку школу піти навчатися, в яку секцію записатися, чим зайнятися у вільний час). Самостійні рішення також сприяють зміцненню переконаності в собі і підняттю самооцінки.

 

Креативний розвиток дітей
Поради практичного психолога щодо креативного розвитку дітей дошкільного віку.

 

     Дитинство - період, коли закладаються фундаментальні якості особистості, що забезпечують психологічну стійкість, позитивні етичні орієнтації на людей, життєздатність і цілеспрямованість. Ці духовні якості особистості не розвиваються спонтанно, а формуються в умовах любові оточуючих, коли сім’я і вихователі створюють у дитини потребу бути визнаною, здатність співпереживати і радіти іншим людям, прагнення багато чого навчитися.

     Щоб дитина комфортно почувалася в емоційному плані, необхідні спеціальні умови, що визначають її побут, фізичне здоров’я, характер її спілкування з оточуючими, її особисті успіхи.

     Які ж умови слід створити для оптимального розвитку креативних здібностей дитини? Однозначної відповіді на це питання психологи ще не дали. Тому проблема залишається актуальною до нинішнього дня. Існують різні підходи і рекомендації.

     Наприклад, навчання творчості стане можливим, якщо будуть створені такі основні умови:

  • Умови фізичні, тобто наявність матеріалів для творчості і можливості в будь-яку хвилину діяти з ними;
  • Умови соціально – економічні, за яких дитина має відчуття зовнішньої безпеки, тобто знає, що її творчі вияви не отримають негативної оцінки з боку дорослих;
  • Психологічні умови, зміст яких полягає в тому, що у дитини формується відчуття внутрішньої безпеки, розкутості і свободи за рахунок підтримки дорослими її творчих починань.

    

     Але роль дорослих у цьому процесі не обмежується лише створенням умов. Вона полягає ще й у тому, щоб активно допомагати малюкові в розвитку його творчих здібностей. З цього приводу розроблені корисні рекомендації.

     Ось найцікавіші з них:

  • Створіть дитині затишну і безпечну психологічну базу для її пошуків, до якої вона б могла повертатися, якщо буде налякана власними відкриттями.
  • Підтримуйте схильність дитини до творчості і виявляйте співчуття до невдач. Уникайте несхвальних оцінок її творчих ідей.
  • Будьте терпимі до дивних ідей, поважайте допитливість, запитання і ідеї дитини. Намагайтеся відповідати на всі запитання, навіть, якщо вони здаються дикими і абсурдними. Пояснюйте, що на багато її запитань не завжди можна відповісти однозначно. Для цього потрібні час і терплячість. Дитина повинна навчитися жити в інтелектуальній напрузі.
  • Давайте дошкільняті можливість побути одному і дозволяйте, якщо він того хоче, самому займатися своїми справами. Надлишок опіки може пригальмувати його креативність. Бажання і цілі дітей належать їм самим, а батьківська допомога може інколи сприйматися як «порушення кордонів» особистості.
  • Допомагайте дитині вчитися будувати її систему вартостей, не обов’язково засновану на її власних поглядах, щоб вона могла поважати себе і свої ідеї поряд з іншими ідеями та їх носіями. Таким чином, її саму, в свою чергу, будуть цінувати інші.
  • Допомагайте дитині у задоволенні основних людських потреб (почуття безпеки, любові, поваги до себе і оточуючих), оскільки людина, енергія якої скована основними потребами, менше здатна досягти висот самовиразу.
  • Виявляйте симпатію до її перших незграбних спроб виражати свої ідеї словами і робити їх таким чином зрозумілими оточуючим.
  • Знаходьте слова підтримки для нових творчих починань дитини, уникайте критикувати перші спроби – якими б невдалими вони не були. Ставтеся до них з теплом: малюк прагне творити не лише для себе, але й для тих, кого любить.
  • Допомагайте дитині стати «розумним авантюристом» і часом покладатися в пізнанні на ризик та інтуїцію; найвірогідніше, саме це допоможе зробити справжнє відкриття.
  • Підтримуйте необхідну для творчості атмосферу, допомагаючи дитині уникнути суспільного несхвалення, зменшити соціальні тертя і подолати негативну реакцію однолітків. Чим більше ви надаєте можливостей для конструктивного креативу, тим щільніше закриваються клапани деструктивної поведінки. Дитина, позбавлена позитивного творчого виходу, може спрямувати свою творчу енергію у зовсім небажаному напрямку.

 

  • Креативність досягає піку у віці від 3,5 до 4,5 років, а також зростає у перші три роки навчання в школі; знижується протягом наступних року-двох і потім отримує новий поштовх, можливо, у зв’язку з підвищенням рівня фізичного розвитку (передпубертат).
  • Креативність неоднозначно залежить від освіти. Більшість дітей втрачає свою спонтанну відвагу, коли вони стають «окультуреними».
  • Період життя людини від 2,5 до 7 років психологи називають другим  віком запитань (перший вік – від 1 року до 2,5 років). На кінець цього періоду спостерігається «пік допитливості» - найбільша кількість запитань в мовленні дітей, після чого відзначається спад.

Елементи групових занять на розвиток пізнавальних процесів

 

 

 

 

 

 

Використання техніки "Гратаж" в індивідуальній роботі

 

 

 

 

 

ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ 
ПСИХОЛОГІЧНОЇ СЛУЖБИ ЗАКЛАДУ

- проведення просвітницьких лекцій, семінарів, занять з педагогами, батьками, дітьми;
- консультативна допомога всім учасникам навчально-виховного процесу;
- корекційно-розвивальна робота з дітьми, батьками, педагогами;
- допомога дітям, які мають проблеми в поведінці або які опинилися в складній життєвій ситуації;
- психологічний супровід обдарованих дітей;
- психологічний супровід новоприбулих дітей;
- визначення психологічної готовності дітей 5-річного віку до навчання у школі.

 

/Files/detia-860.gif

ЩО РОБИТЬ ДИТЯЧИЙ ПСИХОЛОГ?

Психодіагностика 
Мета психодіагностики - визначити об'єктивний стан людини, виділити його причини, а також оцінити рівень розвитку тих чи інших психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення і т.д.). Ви, мабуть знаєте, що для діагностики дорослих використовують тести. Для дітей теж використовують тести, але особливі – дитячі. Психолог може попросити вашої дитини щось намалювати, пограти з ним в захоплюючу гру – а насправді ж за допомогою цих дій збере необхідні дані. Будь-який психолог володіє досить великим набором психодіагностичних засобів та методик. 
Розвиваючі заняття 
За допомогою розвиваючих психологічних ігор психолог допоможе розвинути у дитини різні необхідні навички і якості. Найчастіше розвиваючі психологічні заняття проводяться з групою дітей, тому дитина також вчиться спілкуватися з іншими дітьми, вільно почуватися в колективі.
Корекційно-відновлювальна робота
За наявності у дитини серйозних емоційних або особистісних труднощів може знадобитися спеціально організована психотерапевтична робота. Це можуть бути заняття на зняття тривожності, страхів, на підвищення самооцінки, на зняття агресивних тенденцій. Дитяча психотерапія може знадобитися, якщо дитина пережила сильний стресс.
Методи, що застосовуються в дитячій психотерапії, різноманітні. Наприклад, для зовсім маленьких дітей дуже дієвим методом виявляється так звана пісочна терапія. Для дітей старшого віку дуже ефективна буває казкотерапія. Гра, малюнок, казка - всі знайомі і цікаві для дитини предмети і заняття стають в руках психолога потужним засобом допомоги.
Консультування батьків та сімейне консультування
У психологів є така аксіома «Проблеми маленьких дітей - це проблеми батьків». І це насправді так. При уважному розгляді причини всіх дитячих труднощів перебувають у сімейних проблемах і конфліктах, неадекватності стилю виховання і т.д. Тому часто виходить так, що для вирішення проблеми дитини досить батькам самим розібратися в причинах і змінити щось у своїй поведінці, в ситуації, навколишнього дитини.Психолог на консультації допоможе вам побачити себе з боку, об'єктивно оцінити свої методи виховання. Гарний психолог ніколи не буде судити або дорікати вам за що б то не було. Він просто дасть вам у руки нові, більш ефективні інструменти виховання, розповість більше про вікові особливості малюка.